Непомітне в перекладі: роль структури тексту

Короткий огляд

Вважається, що для того, щоб зробити якісний переклад, перекладачу достатньо знати мови та тему тексту. Проте, згідно з результатами досліджень, текстовий  аналіз також відіграє вирішальну роль в перекладі. Тому, у цьому докладі мова піде про різні види перекладу та буде супроводжуватись історичними оглядами текстових аналізів, а потім будуть описані різні підходи текстового аналізу. Прикладом слугує аналіз тексту риторичної структури передових англійських та перських статей, також буде обговорюватись вклад текстового аналізу в перекладі цього специфічного жанру. Було визначено, що ці передові газети дотримуються тристоронньої структури, включаючи «початок», «продовження» та «аналіз», через це переклад стає точнішим. У докладі викладена ідея, що аналіз тексту впливає на точність та зрозумілість перекладу.

Вступ

Передбачається, що для якісного перекладу  перекладачу необхідно відповідати трьом вимогам: 1) знання мови оригіналу, 2) знання цільової мови та 3) знання предмета. Опираючись на це, перекладач виявляє зміст у мові оригіналу та робить все можливе, щоб відтворити його у цільовій мові, використовуючи форми та структури цільової мови. Безумовно, змінюється форма, а незмінним залишається значення та повідомлення (Ларсон, 1984).

Таким чином, можна сформулювати загальне визначення перекладу: переклад ― це вибір найближчого еквівалента мовної одиниці мови оригіналу в цільовій мові. Залежно від того, чи розглядається переклад мовної одиниці на рівні слова, речення або загальної концепції, перекладачі визначили три підходи до перекладу:

- переклад на рівні слова (дослівний переклад);

- переклад на рівні речення;

- концептуальний переклад.

У першому підході для кожного слова в мові оригінала еквіваленти підбираються з цільової мови. Цей вид перекладу ефективний, особливо при перекладі виразів та власних імен, наприклад «Організація Об’єднаних Націй (ООН)», «Міністерство освіти», «глибока структура» і так далі. Проте, досить проблематично користуватись цим підходом на рівні речення через різницю в синтаксисі. Тексти, перекладені цим підходом, зазвичай не зрозумілі, читачам буде важко сприймати такий текст.

Перекладаючи на рівні речення, проблема дослівного перекладу і тому незрозумілість тексту буде виправдана дотриманням граматичних правил та порядку слів в рідній мові, зберігаючи значення окремих слів. Такі речення, як «Я люблю плавати», «Я вважаю, що він розумний» та «Ми всі втомилися» можна перекласти на цільову мову, дотримуючись граматичних правил мови. Тому переклад на рівні речення можна вважати таким самим, як і переклад на рівні слова (дослівний переклад), окрім того, що на цьому рівні дотримуються граматичних правил та порядку слів. Текст, який був перекладений згідно з цим підходом, є більшим зрозумілим в порівнянні з дослівним перекладом.

У концептуальному перекладі одиницею перекладу служить  ідея. Найкращим прикладом є переклад ідіом та прислів’їв:

«Він подивився на мене докірливим поглядом».
«У ліс дрова возити».
«В чужий монастир зі своїм статутом не ходять».
«Зіграти в ящик».

Ідіоми та прислів’я не можна перекладати дослівно. Їх слід перекласти смисловими еквівалентами цільової мови, щоб передати смисл та відтворити такий самий ефект для читача.

Крім  дослівного перекладу, перекладу на рівні речення та концептуального перекладу, вчені запропонували інші підходи та методи перекладу. Наприклад, Ньюмарк запропонував комунікативний та семантичний підходи до перекладу. Метод комунікативного перекладу здійснює вплив на читача, максимально схожий з рідною мовою. Метод семантичного перекладу, з іншої сторони, відтворює близькі семантичні та синтаксичні структури цільової мови, точне контекстне значення оригіналу. Семантичний метод перекладу є точним, але не зовсім передає сенс, у той час як комунікативний метод перекладу передає сенс, але є не точним.

Дослідники розглянули процес перекладу. Наприклад, Ньюмарк стверджує, що існує три основні процеси перекладу:
інтерпретація та аналіз тексту вихідної мови:
Метод перекладу (вибір еквівалентів цільової мови) та переробка тексту згідно з намірами письменника, очікування читачів та відповідних норм цільової мови.

Ньюмарк стверджує, що процеси перекладу можна віднести як до науки, так і до майстерності або мистецтва.

Ця стаття присвячена деяким аспектам першого методу. Слід припустити, що основним методом перекладу та аналізу вихідної мови повинен бути аналіз тексту на макрорівні з метою розкриття риторичних макроструктур. Під макроструктурами ми розуміємо моделі вираження поза межами рівня речень. У наступних частинах докладу буде представлена стисла історія та підходи до текстового аналізу.  Потім мова буде йти про те, як два жанри, а саме газетний жанр та поезія, піддаються макроаналізу тексту, та як цей аналіз допоможе перекладачам.

Історичні перспективи текстового аналізу

Лінгвісти прагнуть дізнатися та чітко зобразити, як люди використовують мову для спілкування, і, зокрема, як адресанти будують лінгвістичні повідомлення для адресатів, та як адресати трактують ці повідомлення і розуміють їх.

Відповідно до цього, у лінгвістиці було розроблено два підходи до передачі та отримання повідомлень. Першим є «дискурсний аналіз», зосереджений на структурі  походження основної мови; у цих дискурсах розглядаються розмови, коментарі та виступи.

Другий підхід до «текстового аналізу» зосереджений на писемній мові та розглядає такі тексти, як нариси, статті, повідомлення, глави з книг. Проте слід зазначити, що різниця між «дискурсом» та «текстом» нечітка. Як «дискурс», так і «текст» використовуються у більш широкому значенні, вони можуть мати всі мовні одиниці та комунікативну функцію в усній чи письмовій формі. Деякі вчені (Ван Дейк 1983; Грабе та Каплан 1989; Фрідмен 1989) говорять про «усні та письмові дискурси»; інші (Віддоусон 1977; Халлідей 1978; Крес 1985; Лекі Террі 1993) говорять про «усний та письмовий текст».  У цьому докладі ми дотримуємось «текстового аналізу», фокусуючись на структурі письмової мови на мікро- та макрорівнях.

Згідно з думкою Коннора (1994), текстовий аналіз бере початок ще з часів Празької школи лінгвістики, яку в 1920-х роках започаткував Вілем Матезіус. Пізніше, у 1950-х та 1960-х роках, цим питанням займався Ян Фірбас. Коннор (1994) вважає, що основним внеском Празької школи до питання текстового аналізу були поняття теми та рими, які описують модель інформаційного потоку в реченні та його зв'язок із текстом.

З іншого боку, Стабс (1995) стверджує, що поняття текстового аналізу було розроблене британськими лінгвістами з 1930-х по 1990-і роки. У зв’язку із цим, традиція, яку продовжує Стабс (1995), виявляється в основному в працях  Ферта, Галлідея та Сінклера (Ферт 1935, 1957а, 1957б; Галлідей 1985, 1992; Сінклер 1987, 1990). Принципи, що лежать в основі цих робіт, як зазначав Стаббс, потребують вивчення використання  мови в письмовому та усному дискурсі та виконанні аналізу тексту.

Коннор (1994: 682) стверджує, що системна лінгвістика як споріднений підхід до текстового аналізу та семіотики з’явилась у 1960-х роках разом із працею Галлідея. Його погляди підкреслюють ідейні або змістовні функції  дискурсу так само, як і вибір людей використовувати мову з метою структурування міжособистісної комунікації (Галлідей 1978).

Системна лінгвістика Галлідея разом із навчальними планами вплинула на освіту (Мохан 1986). Слідом за класифікацією Галлідея та Хасана (1976) поняття узгодженості стало одним із найпопулярніших питань текстового аналізу.

Згідно з Коннором (1994), в 1970-і та 1980-і роки багато лінгвістів, психологів та письменників зі всього світу використовували аналіз тексту та дискурсу. Коннор вважає, що текстовий аналіз Нової школи характеризується електичними та міждисциплінарними особливостями, ставлячи психологічні та освітні теорії на один рівень з лінгвістичними (в той час як Празька школа та системні підходи орієнтуються на лінгвістику). Приклади текстового аналізу цього нового підходу включають дослідження текстових структур на макрорівні, наприклад, дослідженнях структури вступу науково-дослідних статей Свейлса (1990) та багатовимірний комп'ютеризований аналіз різноманітних функцій в усних і письмових текстів Бібера (1988).

Блур та Блур (1995) стверджують, що, аналізуючи тексти, лінгвісти створюють опис мови та поступово дізнаються більше про те, як люди використовують її в соціальній комунікації. Те ж саме відбувається з перекладом: дискурс та риторичні структури, закодовані у вихідній мові, можуть бути перероблені в цільовій мові, а потім перекладач продовжує необхідну синтаксичну та лексичну обробку. Одним із показників «якісного» перекладу буде те, як перекладач зміг розширити та переробити риторичні структури вихідного тексту в цільовій мові, використавши текстовий аналіз.

Підходи до текстового аналізу

Наявну літературу можна розділити на дві групи. По-перше, це література, яка забезпечує детальний лінгвістичний аналіз тексту з точки зору лексики та синтаксису. Цей підхід у більшій мірі відноситься до аналізу на макрорівні. Друга група – це література, яка пов’язана з описом та риторичною організацією різноманітних текстів. Його називають макроструктурним аналізом текстів.  У цьому докладі мова йде про мікроаналіз і його причетність до перекладу. Буде представлена двомовна (англійська та перська) макроструктура передових газетних видань. Потім буде представлено вірші відомого перського поета Хакіма Омара Хайяма та англійський переклад цих віршів добре відомого англійського перекладача Фіджеральда.

Було б, звичайно, наївно приписати ці випадки всім мовам та жанрам без відповідних досліджень та емпіричних даних.  Проте, виявлені під час перекладу макроструктури вихідної мови, перероблені за схожою моделлю цільової мови, заслуговують на теоретичну та практичну увагу.

Огляд газетних статей

Болівар (1994) вивчала статті The Guardian. Під час перших трьох місяців 1981 року вона обрала 23 статті. Базуючись на аналізі цих статей, вона дізналась, що так звана «тріада» утворює макроструктуру статей. Болівар пояснює, що функція тріади полягає у реалізації передачі та аналізі письмового тексту, текст складається з трьох частин: початок, продовження та аналіз, вони виконують відповідні функції. Тріада схожа з «обміном», мінімальною частиною розмовного дискурсу.  Наступний уривок взятий з The Guardian стаття «За закритими дверми Ірландії» є прикладом тріади.

Початок: Нарешті, Британія та Ірландія намагаються створити більш доброзичливий зв'язок, ніж той, що пов’язує дві чужі держави. 

Продовження: Це найбільш обнадійлива дія за останнє десятиліття, адже стає можливим дізнатись, що було приховано протягом півстоліття, та виявити причини страждань Північної Ірландії.

Аналіз: Обидві країни визнають, що, хоча вони є незалежними одна від одної, вони не можуть бути чужими.

Згідно з Болівар, не всі тріади мають частини. Вони можуть демонструвати більш ніж три частини за умови, що послідовність «початок-продовження» повторюється, а «аналіз» стає заключною частиною. Тоді, такі тріади, як «початок-продовження-початок-продовження-аналіз» або «початок-продовження-початок-продовження-початок-продовження-аналіз» зустрічаються, коли частину «аналіз» автор видаляє.

Дослідження статей інших британських газет, яке відбувалось під керівництвом Болівар, підтвердило існування в цих газетах трьохелементної структури.

Паралельно з дослідженням Болівар, Ріазі та Ассар (2001) здійснили схожий аналіз статей перської газети, щоб побачити, чи з’являються ті ж самі макроструктури в цьому жанрі. Було перевірено статі шістьох нещодавно опублікованих перських газет. Для аналізу обрали 60 статей по 10 з кожної газети.

Статті аналізували на двох рівнях: 1) на риторико-макроструктурному рівні; 2) на мікросинтаксичному рівні. Кожен текст (стаття) був розділений по реченню та закодований згідно з його функцією (початок, продовження, аналіз). Потім була визначена міжкодова надійність сегментації та кодифікації статей. Міжкодовий індекс складав 80 відсотків. Нижче наводиться витяг з іранської газети (від 27 червня 1997 р.), що є прикладом тріади в статі перської газети.

Початок: Рушійним гаслом покійного імама у травні 1979 року було почати революційну еру популярного руху, щоб організувати та розвивати села шляхом створення організації під назвою Джихад-е-Сазандегу.

Продовження: Це була революційна установа, її основним обов’язком було покращення економічних та соціальних умов сільських жителів у Ірані.

Аналіз: Неймовірні досягнення організації Джихад-е-Сазандегу, а також плідні дії цієї громадської установи довели правильність визнання та глибинного революційного сприйняття імама.

Результати дослідження статей показали, що найбільш часто вживаною моделлю  всіх проаналізованих газет була модель «початок-продовження-аналіз». Цей результат співпадає з результатом Болівар (газета The Guardian). Ця закономірність впливає на переклад газетних статей. Завдання перекладачів полягає в пошуку тріад і вдало підібраної лексики та синтаксису. Цікаво, що наше дослідження, як і дослідження Болівар виявила, що кожній частині притаманні характерні типи речень. Наприклад, було виявлено, що «початок» характеризувався використанням питальних речень. В частині «продовження» використовувались пасивні конструкції, а в «аналізі» були наявні умовні речення та з’єднувальні союзи. Використання спеціальних синтаксичних структур у конкретних частинах може бути виправдане дискусійною функцією, приєднаної до кожної структури, про що повідомлялось у попередніх дослідженнях.

Питальні речення використовуються з метою отримання інформації або презентації нової теми для обговорення. Головною функцією частини «початок» є визначення теми тріади, тому цілком розумно, що питальні речення у більшій мірі використовуються в цій частині тексту. З іншого боку, використання пасивних конструкцій в частині «продовження» пов’язане з забезпеченням пасивними конструкціями розвитку та переробки подій. Рейд зазначає, що пасивний стан дієслова вказує на формальне зображення, а проза є більш особистою. Що стосується частини «аналіз», умовні речення пропонують якесь рішення або бажану дію на певну умову,  саме це об’єднало цю частину з умовними реченнями. Дізнавшись про макро- та мікроособливості текстів, можна точніше, виразніше та зрозуміліше перекласти текст.

Огляд чотиривіршів «Рубайят» Омара Хайяма

Омар Хайям був одним із найвідоміших і улюблених перських поетів середньовіччя. «Рубайят» Омар Хайяма є одним із небагатьох перських шедеврів, які були перекладені на англійську, французьку, німецьку, італійську, російську, китайську, інді, арабську мови та мову урду. Найвідоміший переклад «Рубайят» з перської на англійську був здійснений Едвардом Фіцджеральдом у 1859 році. Він намагався зробити все можливе, щоб дотриматись оригіналу.

Ярмухамеді (1995) вивчав риторичну організацію «Рубайят» Омар Хайяма та порівняв їх з англійським перекладом Фіцджеральда. Його дослідження показало, що макроструктура рубаїв включала три компоненти: «опис», «порада», «обґрунтування», з їх допомогою можна розпізнати справжні рубаї Омара Хайяма та ті, що йому помилково приписують. Основуючись на своєму дослідженні, Ярмухамеді зрозумів причину вдалого перекладу Фіцджеральда рубаїв Омара Хайяма, йому вдалось відтворити ті ж макроструктури в англійській мові та застосувати відповідні структури речень та лексику. Нижче наведено приклад одного з чотиривіршів Омар Хайяма, перекладеного Фіцджеральдом.

Фіцджеральд:
And this delightful Herb whose tender Green
Fledges the River's Lip on which we lean—
Ah, lean upon it lightly! for who knows
From what once lovely Lip it springs unseen!

Висновок

Хатім і Мейсон констатують, що перекладач (зараз мова не йде про перекладача, що робить 
переклад іноземних документів), як правило, працює з вербальним записом комунікації між мовцем/письменником, слухачами/читачами та прагне передати інформацію одержувачам цільової мови.  Проте, згідно з Хатімом та Мейсоном (1990), ми мало знаємо про те, які моделі використовуються та як досягти рівнозначності. Ми можемо бути впевнені в тому, що моделі завжди використовуються з найважливішою риторичною метою.  Цей аспект дуже важливий для перекладача. Структура вихідного тексту стає важливим орієнтиром у прийнятті рішень щодо того, що повинно або не повинно з’явитись у похідному тексті. Цей доклад намагається показати ту користь, яку перекладачі можуть отримати у вирішенні складного завдання, використовуючи аналіз тексту, шляхом визначення його мікро- та макропоказників.

Таким чином, текстовий аналіз стає багатообіцяючим інструментом у здійсненні перекладів. Існує багато досліджень текстового аналізу, де є цікава інформація для перекладачів. Досить часто обговорювалась така структура жанрів, яка включає «вступ, пояснення, висвітлення аргументів, докази, спростування та завершення». Підсумовуючи, можна сказати, що спочатку при перекладі слід спробувати відновити макроструктуру та риторичну структуру вихідного тексту в цільовій мові, а потім шукати відповідні слова та структури. Висококваліфіковані перекладачі свідомо або несвідомо користуються цим методом.